Добро пожаловать в мир наркоманского комизма! Сегодня я расскажу вам дикую историю о том, как я купила шишки марихуаны и совмещала свою наркозависимость с работой стриптизершей. Возьмите свои закладки, потому что эта история будет такая крутая, что вы попросту задохнетесь от смеха!
Начну с того, что я всегда была умницей в нахождении новых контактов. Однажды мне дал наводку на свежую партию шишек мой старый друг Фенчик. Этот парень был настоящим мастером наркотических дел. Он всегда знал, где мутить, чтобы ни одна жопа не улетела. Все, что надо было сделать мне, это связаться с ним, и вопреки всему, я стала обладательницей настоящего клада.
Понюшка шишек марихуаны просто блямба! Уже при первом вдохе я поняла, что мои головные шарики отправятся в самое сумасшедшее приключение в моей жизни. Я стала счастливее всех счастливых и готова была флексить об этом всем подряд. Рассказывала о своей новой галлюше каждому, кто способен был выслушать меня несмотря на ненормативную лексику.
А знаете, что еще такое крутое? В тот период я работала стриптизершей. И да, моя наркозависимость не мешала мне сиять на площадках аплодисментами разогретых парней. Я была такая огонь, что даже дымы от своих шишек не могли сравниться с горячими взглядами мужчин.
| На сцене я шмолила свою блямбу, а мужчины кричали "Вау!" |
Мне нравилось быть центром внимания, получать деньги и восторженные взгляды. Люди видели во мне не только стриптизершу, но и настоящую комедиантку. Я умело использовала свою наркоманию, чтобы создавать шоу, которое они никогда не забудут.
Однажды, когда я была высокая как сама Эверест, на сцену выбежал зажигательный парень в гоночной форме. Он начал танцевать так, что сердце мое сразу заиграло в ритме. Я решила, что пора показать свои драйвовые танцевальные движения. Я подошла к нему, стала флексить свои суперские пластичные фишки, и мы начали двигаться в унисон.
Этот момент стал настоящим прорывом в моей карьере стриптизерши. Я больше не была просто одной из многих, я была звездой. Мои выходки на сцене стали легендарными, все говорили, что я просто шмолю не только шишки, но и сердца мужчин.
Но, конечно же, все хорошее когда-то заканчивается. Моя наркомания стала влиять на мою работу. Я начала пропускать репетиции, рассказывать о своих галлюшах постоянно и искать новые фенчики, чтобы просто выжить в этом безумии. Люди не замечали, что я становлюсь все более и более зависимой. Я была комедианткой, но в конечном итоге оказалась одной из тех, кого она сама развлекала.
Да, жизнь стриптизерши наркоманки бывает очень сложной и трудной. И хотя я могла просто сдаться и утонуть в своих слабостях, я решила сделать шаг в сторону выздоровления.
Так что я хочу сказать вам, друзья мои, что наркомания и стриптиз - это не путь, который приведет вас к счастью. Жизнь полна других, более ярких и безопасных возможностей. Не дайте себе утонуть в этой грязи, не позволяйте никому ставить на вас отметку "наркоман-шмолит". Вы сильнее!
И помните, что смех - это лучшее лекарство! Давайте вместе оставим зависимость в прошлом и продолжим смешить людей подарком своего таланта!
Всем клоунам наркоманам от Мисс Шишки и ее незабываемых шоу!+
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...